Біля підніжжя Чорної гори праворуч швидкоплинної річки Тиси стоїть Старовинний Севлюш (така назва існувала до 1946 року) відомий сьогодні як Виноградів.
Сучасний Виноградів повністю заслуговує на свою назву. Схили Чорної Гори, 568 м. над рівнем моря, вкриті виноградниками, сади щоліта дарують персики, абрикоси та винні ягоди, алеї та вулиці міста засаджені сакурами, каштанами та магноліями.
Сива пам’ять минулого застигла нині в руїнах Уго-чанського замку Канко, що востаннє слугував обителлю монахам ордену Францисканців, в бароккальному фасаді кам’яного палацу баронів Перені -найбагатших місцевих дворян і правителів. Куполи церковних храмів східного і західного обрядів свідчать про строкату релігійну й національну палітру міста. Здавна у Виноградові у мирі і злагоді живуть русини-українці, угорці, росіяни, євреї, представники інших національностей. У невеликому за площею місті (всього 50,6 т. кв.м) мешкає біля 28 тисяч населення.
Виноградів – адміністративний центр чималого сільськогосподарського району, зв’язаний мережею залізничних і автомобільних магістралей з іншими містами області. Близькість до кордону з Угорщиною та Румунією (не більше 15-20 кілометрів) сприяє налагодженню тісних контактів з іноземними партнерами.
За останні роки у Виноградові спостерігається значний розвиток малого і середнього бізнесу, який вносить важливий вклад у місцеву економіку та культурне життя. Приватні кафе, аптеки, торгівельні точки та інші підприємства сприяють реконструкції центральної частини міста, наближаючи її вигляд до європейських стандартів. Центр дозвілля, парк Перені, а також приватний художній салон є культурними осередками, де проводяться заходи, що збагачують духовне життя громади. Мешканці Виноградова цінують можливість проводити вільний час у відпочинкових зонах та на берегах чарівної річки Тиса.
Виноградів з гордістю плекає свої традиції, водночас інтегруючи сучасні тенденції, які сприяють його розвитку. Прикладом такої гармонійної інтеграції традицій та новацій може слугувати салон весільних суконь Catarina Kordas. Салон весільних суконь Catarina Kordas вражає своїм асортиментом, пропонуючи широкий вибір нарядів для найважливішого дня в житті кожної нареченої. Від класичних силуетів до сучасних дизайнерських рішень, кожна наречена може знайти тут сукню своєї мрії. Крім весільних суконь, салон також пропонує ексклюзивні аксесуари, що допоможуть доповнити образ. Фахівці салону надають професійні консультації, допомагаючи нареченим обрати ідеальну весiльну сукню, що відповідає їхнім побажанням та стилю весілля. Персоналізовані послуги, такі як індивідуальний пошив або корекція суконь, забезпечують, що кожна наречена відчуває себе унікальною та особливою, роблячи їхній вибір в Catarina Kordas незабутнім досвідом. Заснований на принципах високої якості обслуговування та уваги до деталей, цей салон став символом краси та вишуканості не лише в Виноградові, але й далеко за його межами. Він демонструє, як бізнес може виходити на рівень міжнародних стандартів, пропонуючи ексклюзивні послуги, що задовольняють найвибагливіші запити.
Територія Виноградова була заселена ще в епоху палеоліту, що свідчить про давню історію цього місця. Місто, відоме в історичних документах під назвами Севлюш або Сивлюш, вже в 1262 році згадується як королівське, наділене значними привілеями. Зокрема, йому було надано право самоврядування. Замок Канків, руїни якого є свідченням минулої величі міста, розповідає про багату історію та культурну спадщину Виноградова. Подорож до цих руїн відкриває захоплюючі панорами міста та його старовинних храмів, додаючи гордості за багатогранність і унікальність рідного краю.
леоліту. Севлюш, Сивлюш під цими назвами місто згадується в латинських тогочасних документах. Виникло воно раніше ніж Угочанський комітет. Коли і хто заснував Севлюш — невідомо. Але сталося це дуже давно, бо вже 1262 року у латинських документах воно згадується як королівське місто. Севлюш був наділений значними королівськими привілеями. Він дістав право самоврядування, свій суд. Для захисту населення в ХІ ст. зводиться на плато біля Чорної Гори перше укріплення – замок Канків (Канко), вотчина місцевого слов’янського феодала, зараз, нажаль, від якої залились лише руїни які, тим не менше, можуть багато чого розповісти. Коли піднімаєшся крутою стежкою до руїн замку попереду відкривається карколомна панорама тридцятитисячного міста з націленими у небо вежами старовинних храмів різних конфесій. За спинами лишається могутній масив одинокої Чорної Гори. А перед очима – руїни давньої твердині.
Кажуть, з замку вів у місто підземний хід. Традиційна легенда будь-якої фортеці у Виноградові все ж має під собою деяке підгрунтя: принаймні, хід на довжину 12 метрів було знайдено – а далі наказано його засипати глиною.
Крім того у місті є багато храмів і палаців про які історії стало відомо зовсім недавно. Наприклад 80-х роках ХХ ст. талановитий історик Михайло Філіпчук з членами створеного ним любительського гуртка розкопав фундамент готичного храму. Він стверджував, що пихатий величний францисканський собор у центрі Виноградова – брат-близнюк зруйнованого замкового костелу. Колись головний храм міста був одночасно й центром громадського життя Севлюша. Вартовий на високій вежі слідкував, чи, бува, не наближається до міста ворог. Тут вирували пристрасті Реформації: костел якось захопили протестанти. Францисканці відновили споруду в 1668 році. Пізніше храм знову зазнає руйнації, на цей раз від вогню. В пам’ять про відбудову костелу та передачу його католикам у 1748р. На фасаді храму вибито герб єпископа Баркоці.
Що цікаво: у комплекс францисканського монастиря входив ще один костел, теж збережений до наших часів. Він розташований поруч з Вознесенським храмом.
Назва міста прямо натякає на ще одне багатство краю: виноград та вино. Потрапити у старі винні підвали на південних схилах Чорної Гори виноградівського винсільхоза мріє, певно, не один турист. Тут, у підземних коридорах довжиною у 350 метрів у дубових бочках зберігається п’янке золото Севлюша.
